Економіка митного захисту і вільної торгівлі. Міжнародні економічні угрупування і організації.

Із теорій міжнародної торгівлі випливає висновок: обмеження у міжнародному товарообміні знижують його ефективність і можуть негативно впливати на розвиток національної економіки. Саме тому в післявоєнний період ООН проголосила основним принципом міжнародних економічних відносин принцип співробітництва і свободи торгівлі. Проте в сучасному світі поширеним є і протекціонізм — політика, спрямована на захист галузей національної економіки від чужоземних конкурентів через встановлення прямих і непрямих обмежень на імпорт.

Основні аргументи, що наводять на користь протекціонізму, такі:

• Захист від чужоземної конкуренції потрібен для нових галузей національної економіки, які народилися і ще не змужніли.

• Протекціонізм корисний тим, що він сприяє підвищенню зайнятості і дає змогу
реалізувати внутрішні програми економічного розвитку.

Протекціонізм породив багато бар'єрів у міжнародній торгівлі. До них належать:

1. Мита. Це податки, що їх накладають на імпортні товари. Вони вводяться як
для одержання доходу, так і для захисту внутрішнього ринку. Як наслідок підвищуються
ціни на імпортні товари, знижується попит на них.

2.Імпортні квоти.З допомогою квот держава встановлює максимальні обсяги
товарів, які можуть бути імпортовані у країну протягом певного періоду часу. Імпортні
квоти можуть бути більш ефективним засобом обмеження імпорту, ніж мита.

3.Нетарифні бар'єри. Вони зводяться до неофіційних обмежень або правил, які утруднюють країнам продаж товарів на закордонних ринках. До них належать система ліцензування, створення невиправданих стандартів щодо якості продукції та її безпеки,
бюрократичні перепони в митних процедурах та ін. Такі обмеження набули широкого поширення в сучасний період.

4. Добровільні експортні обмеження.Є відносно новою формою торговельних обмежень. Вони означають, що чужоземні фірми "добровільно" обмежують обсяг експорту в окремі країни. Здебільшого це робиться для того, щоб уникнути жорсткіших торговельних бар'єрів. Широко застосовуються у торгівлі між СІЛА та Японією.



Характеризуючи торговельні бар'єри, слід сказати, що їх ефективність різко знижується унаслідок того, що у відповідь торгові партнери застосовують такі самі обмеження.

Факти показують, що поступове усунення перепон на шляху товарообміну в післявоєнні роки сприяло безпрецедентному економічному розвитку світу і соціальному прогресу. Мита та інші обмеження зменшують ефективність економіки, знижують конкурентоспроможність національного виробництва і добробут людей, гі і ? збільшують доходи уряду.

Чому ж мита та інші обмеження використовуються у світовій практиці, хоч розвиток вільної торгівлі приносить більшу вигоду? Відповідь криється в реаліях світового ринку на якому конкуренція не є досконалою, а нерівність діючих сил -правилом.

Із сказаного не можна зробити висновок, що бар'єри в торгівлі завжди приносять шкоду. Здебільшого вони корисні для національної економіки, особливо коли йде мова про підтримку нових, перспективних галузей виробництва, які ще не зміцніли, або про захист від зовнішньоекономічної експансії інших країн. Однак у кожному конкретному випадку лише глибокий науковий аналіз може дати відповідь щодо доцільності обмежень у зовнішній торгівлі.

Інтернаціоналізація господарського життя у сучасному світі стала закономірністю і насамперед проявляється в інтеграційних процесах. Економічна інтеграція — це процес формування при активному сприянні з боку держав-учасниць глибоких, стійких і всебічних зв'язків між національними господарствами групи країн, унаслідок чого формується регіональний народногосподарський комплекс.

Найбільшого розмаху інтеграція досягла в Західній Європі в рамках Європейського Союзу.Всі держави, які входять у це угруповання, усувають бар'єри на шляху вільного руху товарів, послуг, робочої сили та капіталу. Внаслідок того створюється величезний ринок, який є передумовою для швидкого розвитку економіки. На початку 1999 р. ці країни ввели спільну грошову одиницю — євро.

Інтеграційні угруповання виникли в Північній Америці (США, Канада, Мексика), у Південній Америці, Африці й Азії

Поряд з інтеграцією у світовій економіці швидко поширюються транснаціональні корпорації (ТНК): великі фірми промислово-розвинутих країн, які будують або скуповують за кордоном підприємства, відкривають там свої філіали, організовують виробництво, збут своєї продукції і т.ін. Вони роблять значний вплив на економіку і політику країн. Проте їх роль у світовій економіці неоднозначна. З одного боку, ТНК сприяють розвитку економіки окремих країн, а з другого — випомповують із них значну частку національного доходу, деформують структуру національного виробництва.

Незважаючи на високу інтегрованість світової економіки, вона мало захищена від економічних струсів і ризику, які в 1973 — 1974, 1979 -1980 роки були значними у зв'язку з різким підвищенням цін на нафту, а наприкінці 1998 р. — у зв'язку з крахом великих інвестиційних фондів, що працюють на міжнародних ринках, і панікою на фондових біржах.

Щоб зменшити впливи потрясінь, країни укладають багатосторонні угоди й союзи, здійснюють нагляд за валютними курсами, координують свою макроекономічну політику та ін.

Важливу роль у розвитку міжнародного співробітництва й регулюванні міжнародних відносин відіграють такі інститути, як Міжнародний валютний фонд (МВФ), Світовий банк та Всесвітня торговельна організація (ВТО).

Україна є членом більшості міжнародних економічних організацій і готується до вступу у ВТО.


6096793204378204.html
6096900797694075.html
    PR.RU™